Сура 19 Мар’ям, аят 2 – 6

1. ذِكْرُ رَحْمَتِ رَبِّكَ عَبْدَهُ زَكَرِيَّا

   Згадка про милість Господа твого до раба Його Закарії.

   19:2

2. إِذْ نَادَىٰ رَبَّهُ نِدَاءً خَفِيًّا

   Коли він закликав Господа свого таємно,

   19:3

3. قَالَ رَبِّ إِنِّي وَهَنَ الْعَظْمُ مِنِّي وَاشْتَعَلَ الرَّأْسُ شَيْبًا وَلَمْ أَكُنْ بِدُعَائِكَ رَبِّ شَقِيًّا

   сказавши: «Господи, кістки мої ослабли, голова виблискує сивиною, а раніше, пам’ятаю, я не був розчарований у своїх молитвах до Тебе.

   19:4

4. وَإِنِّي خِفْتُ الْمَوَالِيَ مِنْ وَرَائِي وَكَانَتِ امْرَأَتِي عَاقِرًا فَهَبْ لِي مِنْ لَدُنْكَ وَلِيًّا

   І, воістину, я боюся [вчинків] моїх родичів після смерті моєї, а дружина моя безплідна. Тож дай мені нащадка від Тебе,

   19:5

5. يَرِثُنِي وَيَرِثُ مِنْ آلِ يَعْقُوبَ ۖ وَاجْعَلْهُ رَبِّ رَضِيًّا

   який наслідує мене й рід Якуба. І зроби його, Господи, таким, щоб Ти був ним задоволений!»

   19:6

Перевод: Михайло Якубович