Сура 27 Ан-Намль (Мурахи), аят 45 – 58

1. وَلَقَدْ أَرْسَلْنَا إِلَىٰ ثَمُودَ أَخَاهُمْ صَالِحًا أَنِ اعْبُدُوا اللَّهَ فَإِذَا هُمْ فَرِيقَانِ يَخْتَصِمُونَ

   Ми відіслали до самудитів їхнього брата Саліха, щоб вони поклонялись Аллагу, але ті розділилися на дві групи й почали сперечатися між собою.

   27:45

2. قَالَ يَا قَوْمِ لِمَ تَسْتَعْجِلُونَ بِالسَّيِّئَةِ قَبْلَ الْحَسَنَةِ ۖ لَوْلَا تَسْتَغْفِرُونَ اللَّهَ لَعَلَّكُمْ تُرْحَمُونَ

   Він сказав: «О народе мій! Чому ви намагаєтеся прискорити зло, а не добро? Чому ви не просите в Аллага прощення — можливо, Він змилується над вами?»

   27:46

3. قَالُوا اطَّيَّرْنَا بِكَ وَبِمَنْ مَعَكَ ۚ قَالَ طَائِرُكُمْ عِنْدَ اللَّهِ ۖ بَلْ أَنْتُمْ قَوْمٌ تُفْتَنُونَ

   Ті сказали: «Ми бачимо в тобі й у тих, хто з тобою, поганий знак!» Той сказав: «Ваш поганий знак належить Аллагу, але ви — народ, який спокушають!»

   27:47

4. وَكَانَ فِي الْمَدِينَةِ تِسْعَةُ رَهْطٍ يُفْسِدُونَ فِي الْأَرْضِ وَلَا يُصْلِحُونَ

   У місті були дев’ятеро, які поширювали безчестя на землі й нічого не покращували.

   27:48

5. قَالُوا تَقَاسَمُوا بِاللَّهِ لَنُبَيِّتَنَّهُ وَأَهْلَهُ ثُمَّ لَنَقُولَنَّ لِوَلِيِّهِ مَا شَهِدْنَا مَهْلِكَ أَهْلِهِ وَإِنَّا لَصَادِقُونَ

   Вони сказали: «Покляніться один одному Аллагом, що вночі ми нападемо на Саліха та його родину, а потім скажемо його близькому родичу, що ми не були свідками вбивства його родини й говоримо правду!»

   27:49

6. وَمَكَرُوا مَكْرًا وَمَكَرْنَا مَكْرًا وَهُمْ لَا يَشْعُرُونَ

   Вони хитрували, але хитрували й Ми, а вони цього не знали!

   27:50

7. فَانْظُرْ كَيْفَ كَانَ عَاقِبَةُ مَكْرِهِمْ أَنَّا دَمَّرْنَاهُمْ وَقَوْمَهُمْ أَجْمَعِينَ

   Поглянь, до чого призвели їхні хитрощі: Ми знищили їх разом з усім їхнім народом!

   27:51

8. فَتِلْكَ بُيُوتُهُمْ خَاوِيَةً بِمَا ظَلَمُوا ۗ إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَةً لِقَوْمٍ يَعْلَمُونَ

   Ось їхні будинки, зруйновані за те, що вони були несправедливі. Воістину, в цьому — знамення для знаючих людей!

   27:52

9. وَأَنْجَيْنَا الَّذِينَ آمَنُوا وَكَانُوا يَتَّقُونَ

   Ми врятували тих, які увірували й були богобоязливими.

   27:53

10. وَلُوطًا إِذْ قَالَ لِقَوْمِهِ أَتَأْتُونَ الْفَاحِشَةَ وَأَنْتُمْ تُبْصِرُونَ

    Ось Лют сказав своєму народу: «Невже ви будете коїти мерзенні вчинки, хоч самі бачите це?

    27:54

11. أَئِنَّكُمْ لَتَأْتُونَ الرِّجَالَ شَهْوَةً مِنْ دُونِ النِّسَاءِ ۚ بَلْ أَنْتُمْ قَوْمٌ تَجْهَلُونَ

    Невже ви будете приходити з пристрастю до чоловіків, а не до жінок? Та ж ні, ви невігласи!»

    27:55

12. فَمَا كَانَ جَوَابَ قَوْمِهِ إِلَّا أَنْ قَالُوا أَخْرِجُوا آلَ لُوطٍ مِنْ قَرْيَتِكُمْ ۖ إِنَّهُمْ أُنَاسٌ يَتَطَهَّرُونَ

    Єдина відповідь його народу була така: «Виженіть рід Люта з вашого селища! Воістину, вони вважають себе пречистими!»

    27:56

13. فَأَنْجَيْنَاهُ وَأَهْلَهُ إِلَّا امْرَأَتَهُ قَدَّرْنَاهَا مِنَ الْغَابِرِينَ

    Ми врятували його та його родину, окрім дружини. Ми призначили їй лишитися позаду!

    27:57

14. وَأَمْطَرْنَا عَلَيْهِمْ مَطَرًا ۖ فَسَاءَ مَطَرُ الْمُنْذَرِينَ

    Ми зіслали на них дощ. Яким поганим був цей дощ для тих, кого застерігали!

    27:58

Перевод: Михайло Якубович