Сура 75 Аль-Кийама (Воскресіння), аят 1 – 10

1. لَا أُقْسِمُ بِيَوْمِ الْقِيَامَةِ

   Ні! Клянуся Днем Воскресіння!

   75:1

2. وَلَا أُقْسِمُ بِالنَّفْسِ اللَّوَّامَةِ

   Ні! Клянуся душею, яка дорікає.

   75:2

3. أَيَحْسَبُ الْإِنْسَانُ أَلَّنْ نَجْمَعَ عِظَامَهُ

   Невже людина думає, що Ми не зберемо її кісток?

   75:3

4. بَلَىٰ قَادِرِينَ عَلَىٰ أَنْ نُسَوِّيَ بَنَانَهُ

   Та ж ні! Ми зможемо вирівняти навіть пальці її!

   75:4

5. بَلْ يُرِيدُ الْإِنْسَانُ لِيَفْجُرَ أَمَامَهُ

   Та ж ні! Людина бажає грішити й надалі!

   75:5

6. يَسْأَلُ أَيَّانَ يَوْمُ الْقِيَامَةِ

   Запитує, коли настане День Воскресіння.

   75:6

7. فَإِذَا بَرِقَ الْبَصَرُ

   Коли закотяться очі,

   75:7

8. وَخَسَفَ الْقَمَرُ

   місяць накриє темрява,

   75:8

9. وَجُمِعَ الشَّمْسُ وَالْقَمَرُ

   а сонце й місяць поєднаються.

   75:9

10. يَقُولُ الْإِنْسَانُ يَوْمَئِذٍ أَيْنَ الْمَفَرُّ

    У той День людина скаже: «Куди тікати?»

    75:10

Перевод: Михайло Якубович