Сура 7 Аль-Араф (Загорожі), аят 80 – 84

1. وَلُوطًا إِذْ قَالَ لِقَوْمِهِ أَتَأْتُونَ الْفَاحِشَةَ مَا سَبَقَكُمْ بِهَا مِنْ أَحَدٍ مِنَ الْعَالَمِينَ

   [Відіслали] й Люта. Він сказав народу своєму: «Невже ви будете чинити таку мерзоту, якої не чинив перед вами ніхто з жителів світів?

   7:80

2. إِنَّكُمْ لَتَأْتُونَ الرِّجَالَ شَهْوَةً مِنْ دُونِ النِّسَاءِ ۚ بَلْ أَنْتُمْ قَوْمٌ مُسْرِفُونَ

   Воістину, в пристрасті ви берете чоловіків замість жінок. Так, ви люди, які порушують межі».

   7:81

3. وَمَا كَانَ جَوَابَ قَوْمِهِ إِلَّا أَنْ قَالُوا أَخْرِجُوهُمْ مِنْ قَرْيَتِكُمْ ۖ إِنَّهُمْ أُنَاسٌ يَتَطَهَّرُونَ

   Та його народ тільки сказав: «Виженіть їх із селища вашого. Вони – люди, які вважають себе пречистими!»

   7:82

4. فَأَنْجَيْنَاهُ وَأَهْلَهُ إِلَّا امْرَأَتَهُ كَانَتْ مِنَ الْغَابِرِينَ

   Але Ми врятували Люта разом із його родиною, крім дружини, яка була однією з тих, хто залишився.

   7:83

5. وَأَمْطَرْنَا عَلَيْهِمْ مَطَرًا ۖ فَانْظُرْ كَيْفَ كَانَ عَاقِبَةُ الْمُجْرِمِينَ

   І Ми пролили дощ [із каміння]. Поглянь же, яким був кінець грішників!

   7:84

Перевод: Михайло Якубович